Скарбничка мудрості

ЖИТТЯ - ВІЧНИЙ ПОШУК

Був чудовий тихий вечір. Біля відчиненого вікна сидів чоловік, поринувши в глибокі роздуми. Його мучило питання: що таке життя?
На тротуарі з’явилася група студентів, які жваво обговорювали різні теми. Проходячи повз вікно, один з них сказав, що життя – це постійне навчання.
«Правильно» - сказав про себе чоловік. Та все ж ця відповідь не задовольнила його розуму. У пошуку відповіді він звів очі до неба і погляд його зупинився на павукові, який сидів на своєму «троні» над вікном. Павук нібито сказав:

- Життя – це вічна плутанина. Але цією плутаниною я швидко рухаюся з місця на місце, досягаючи навіть царських палат.

Після довгих та безрезультатних роздумів наший вчений вийшов на двір. Він проходив густим гаєм і почув прекрасний спів, який нібито говорив:
- Життя – це постійний спів.

Ідучи далі чоловік побачив на лузі вола, який жадібно їв траву та нарікав на свою долю:

- Життя – це взаємне поїдання. Сьогодні я їм траву, а завтра з’їдять  мене.
Згодом чоловік побачив курку, яка вела своїх курчат. Коли курчата наблизилися до води, пірнули і попливли, залишивши курку в повному нерозумінні. Вона, звичайно, не второпала, що господиня підклала їй качині яйця.

 - Життя – це неможливість! – бідкалася курка.

Вертаючись додому, вчений-шукач почув розплачлевий плач дитини. Від болю стиснулося його серце, а якийсь тихий голос шепотів йому:
- Життя – це ж сльози і переживання.

Потім він повернувся додому, і поклавши свою стомлену голову на подушку, сам собі сказав:

- Життя – це вічний пошук. 

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

Притча

ВЕЛИКОДУШНІСТЬ

 Висунувши голову із гнізда, орленя поба­чило багатьох птахів, що літали серед скель. Воно запитало:

—

Раптом орля закричало:

Знаєш, хто прагне мати вірних друзів, по­винен сам бути добрим і терплячим, виявля­ти увагу до чужих потреб. Поваги досягнеш не силою, а великодушністю й готовністю поділитись із нужденним останнім шмат­ком.

 ⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

 ПРИТЧА ПРО СКЛЯНКУ ВОДИ

Одного разу один мудрий професор почав заняття, піднявши склянку з водою. 

Він тримав її на витягнутій руці так, щоб було видно всій аудиторії. 

Вага склянки була не більша ніж 50 гр. Професор запитав, що відбудеться, якщо він  протримає ось так склянку протягом години. Студенти відповіли,  що нічого особливого. Хіба що заболить рука. "А якщо я триматиму склянку протягом дня, що тоді трапиться?" - запитав професор.

- У вас заніміє рука,  може бути судома. Вас може паралізувати, доведеться їхати в лікарню, - зауважили студенти. 

- Дуже добре, але чи зміниться вага склянки за цей час?  - запитав професор

- Звичайно, що ні!

І тут раптом один студент сказав "Опустіть склянку".

- Правильно! - сказав професор.  - Із проблемами в житті треба робити так само. Поки ви думаєте про них кілька хвилин - нічого не відбувається, усе гаразд.

Якщо думати про них довго - це перетворюється на хворобу. Думаєш   ще довше - вони паралізовують вас. І тоді ви не зможете нічого зробити.  

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ПРИТЧА ПРО ПЛЮЩ

Плющ міцно обмотав стовбура та гілки глоду за високим тином. Але, дібравшись до самої верхівки, він побачив інший тин із другого боку дороги: «Як би мені хотілося туди перебратися! Невже мені увесь вік сидіти на одному місці? Сусідський тин набагато кращий і вищий за цей».

Заздрісна рослина зовсім втратила спокій: вона поступово подовжувала паростки й наближалася до заповітної мети... І ось, нарешті, плющу вдалося зачепитися за гілку сусідського тину й міцно обмотатися навколо неї; Він пишався своєю перемогою. Але під вечір на дорозі з'явився перехожий. Опинившись перед перешкодою, від розірвав зелену гірлянду плюща й викинув її в канаву.

Знаєш, старайся завжди шукати позитив у тій ситуації, в якій перебуваєш. Заздрість — невдячне почуття.

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ПРИТЧА ПРО ПЕРСТЕНЬ ЦАРЯ СОЛОМОНА

Жив на світі мудрий цар Соломон. Незважаючи на свою мудрість, його життя не було спокійним. Якось звернувся він за порадою до придворного мудреця: «Допоможи, друже, — багато чого в моєму житті здатне збентежити чи розлютити мене. Я піддаюся пристрасті, і це мені дуже заважає!». Мудрець відповів: «Я знаю, як тобі допомогти. Вдягни цього персня — на ньому викарбувано фразу: «Усе минеться!». Коли тебе опанує сильний гнів або сильна радість, подивися на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому ти знайдеш спасіння від пристрастей». Минав час, Соломон прислухався до поради мудреця й заспокоївся. Але одного разу, як завжди, подивився він на перстень і не примирився з подією, а навпаки — ще більше опанувала його лють. Він зняв персня з пальця та захотів викинути у ставок, але помітив, що на внутрішній стороні був ще якийсь напис. Цар добре придивився та прочитав: «І це також минеться...».

Знаєш, немає безвихідних становищ — якийсь вихід є завжди. Варто не опускати рук, шукати його, і він знайдеться!

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ПРИТЧА ПРО ДВОХ МОНАХІВ

Поверталися якось старий і молодий монахи до себе в монастир. Шлях їхній пере­тинала річка, яка через дощі сильно розлилася. На березі стояла жінка, їй також треба було перебратися на протилежний берег, але вона не могла зробити цього сама. Обітниця суворо забороняла монахам торкатися жінок. Молодий монах, помітивши жінку, де­монстративно відвернувся, а старий підійшов до неї, взяв на руки й переніс. Усю решту дороги до монастиря монахи мовчали, але наприкінці шляху молодий монах не вит­римав: «Як ти посмів доторкнутися до жінки?! Ти зневажив обітницю!». На що старий спокійно відповів: «Дивно, я переніс її й залишив на березі річки, а ти несеш її й досі».

Знаєш, бувають ситуації, коли шляхетність виправдовує нелогічний чи недоцільний вчинок.

 ⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ПРИТЧА ПРО ХРЕСТ

Вирішив якось чоловік, що у нього дуже тяжка доля. Пішов він до Господа Бога з та­ким проханням: «Спасителю, мій хрест дуже тяжкий, і я не можу вже його нести. В інших людей, яких я знаю, хрести набагато легші. Чи не зміг би ти замінити мій хрест на лег­ший?». І відповів Бог: «Добре, я запрошую тебе в моє сховище хрестів — вибери той, який тобі самому сподобається». Прийшов чоловік до «комори» та став підбирати собі хреста. Він приміряв усі, та вони здавалися йому дуже тяжкими. Але раптом коло самого виходу помітив одного, який здався легшим за інших, і сказав Господу: «Дозволь мені взяти цього». Бог відповів: «Так це ж і є твій власний хрест, який ти лишив».

Знаєш, у пошуках сенсу життя інколи втрачаєш саме життя. Варто шукати життя, тоді знайдеться і його сенс. Той, хто тікає від життя, обкрадає і себе, і тих, кому не зміг подарувати щастя.

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ПРИТЧА ПРО ДВОХ ВОВКІВ

Колись давно старий індієць розповім своєму онуку одну життєву істину: «всередині кожної людини відбувається боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк – зло, заздрість, ревнощі, смуток, егоїзм, амбіції, брехня. Другий вовк – добро, мир, любов, надія, люб’язність, істина, доброта, вірність».

Маленький індієць зворушений до глибини душі словами діда, на мить замислився а потім запитав: «А який вовк зрештою перемагає?»

Обличчя старого індійця торкнулась ледь помітна посмішка, і він відповів: «завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.»

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ПРИТЧА ПРО МЕТЕЛИКА

 

У давнину був собі один мудрець, до якого люди приходили за порадою. Усім він допомагав, люди йому довіряли і дуже поважали його вік, життєвий досвід і мудрість. Якось одна заздрісна людина вирішила знеславити мудреця у присутності багатьох людей. Заздрісник і хитрун придумав цілий план, як саме це зробити: «Я  упіймаю метелика і у жмені принесу мудрецю, потім запитаю його: живий у мене в руках метелик чи мертвий. Якщо мудрець скаже, що живий, я притисну щільно кулак, роздавлю метелика, й розкривши долоню скажу що наш великий мудрець помилився. Якщо мудрець скаже, що метелик мертвий, я розкрию кулак і метелик вилетить живий і неушкоджений, і скажу що наш великий мудрець помилився.»

Так і зробив заздрісник, піймав метелика і пішов до мудреця. Коли він запитав мудреця той відповів: «Все в твоїх руках!»

 

⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐

ЖИТТЯ  - ВІЧНИЙ ПОШУК

 

Був чудовий тихий вечір. Біля відчиненого вікна сидів чоловік, поринувши в глибокі роздуми. Його мучило питання: що таке життя?

На тротуарі з’явилася група студентів, які жваво обговорювали різні теми. Проходячи повз вікно, один з них сказав, що життя – це постійне навчання.

«Правильно» - сказав про себе чоловік. Та все ж ця відповідь не задовольнила його розуму. У пошуку відповіді він звів очі до неба і погляд його зупинився на павукові, який сидів на своєму «троні» над вікном. Павук нібито сказав:

- Життя – це вічна плутанина. Але цією плутаниною я швидко рухаюся з місця на місце, досягаючи навіть царських палат.

Після довгих та безрезультатних роздумів наший вчений вийшов на двір. Він проходив густим гаєм і почув прекрасний спів, який нібито говорив:

- Життя – це постійний спів.

Ідучи далі чоловік побачив на лузі вола, який жадібно їв траву та нарікав на свою долю:

- Життя – це взаємне поїдання. Сьогодні я їм траву, а завтра з’їдять  мене.

Згодом чоловік побачив курку, яка вела своїх курчат. Коли курчата наблизилися до води, пірнули і попливли, залишивши курку в повному нерозумінні. Вона, звичайно, не второпала, що господиня підклала їй качині яйця.

 - Життя – це неможливість! – бідкалася курка.

Вертаючись додому, вчений-шукач почув розплачлевий плач дитини. Від болю стиснулося його серце, а якийсь тихий голос шепотів йому:

- Життя – це ж сльози і переживання.

Потім він повернувся додому, і поклавши свою стомлену голову на подушку, сам собі сказав:

- Життя – це вічний пошук.