Життя сучасних дітей переповнене емоційними навантаженнями,
що у несприятливих, стресо-генних обставинах може спричинити психологічні
зриви. На жаль, в останні роки школярі не стають здоровішими: до десятого класу
близько половини дітей мають відхилення в розвитку нервової системи, у
підлітків переважають високий рівень тривожності й переживання емоційного
дискомфорту, агресивність і конфліктність поведінки, знижене оптимістичне
сприйняття майбутнього. Механізм фрустрації діє досить просто, але невблаганно.
Спочатку виникає стресова ситуація, що призводить до перенапруги нервової
системи, а потім ця напруга «б'є» по організму. У підсумку — гіпертонічна
хвороба, стенокардія, інфаркт міокарда, крововилив у мозок, виразка шлунка,
бронхіальна астма, екземи, гіпертиреоз, діабет та інші хвороби. Словом,
психогенні фактори захворювань занадто серйозні, щоб ставитися до них
безвідповідально. Так що ж робити? Як уникнути перенапруження нервової
системи?
Зазвичай
логіка міркувань така: оскільки повністю уникнути нервових перевантажень не
можна й важко виключити вплив стресів на наш організм, то знімати напруження
треба (через брак кращого) медикаментами. Транквілізатори стали звичними
засобами, щоб «заспокоїтися». Результат сумний: у міру звикання до них
потрібна дедалі більша доза. Насправді набагато простіше використовувати прості
заповіді психогігієни, які допоможуть вам зняти нервове напруження, не уживаючи
ліки.
Перше. Навчіться
скидати напруження — миттєво розслаблюватися. Для цього треба опанувати
навичками аутотренінгу, з якими ви можете ознайомитися в численних посібниках.
Друге. Давайте
відпочинок своїй нервовій системі. Запам'ятаєте: добре працює лише той, хто
добре відпочиває. Кращий відпочинок для нервової системи — сон, у тому числі й
короткочасний денний (від 5 до ЗО хвилин). Спробуйте замість традиційної чашки
кави практикувати напівдрімоту, легкий сон. Ефект уразить вас. В ідеалі
наприкінці кожної години роботи потрібно відпочити 2-5 хвилин.
Третє. Відкидайте
неприємні емоції, замінюючи їх приємними. Зробити це важко. Психолог К. С.
Станіславський стверджував, що почуттям не можна наказати, але почуття можна
«виманити». Техніка «виманювання» може бути різноманітною. Наприклад, спробуйте
зусиллям волі переключити увагу й думки на предмети, які звичайно викликають
у вас позитивні емоції.
Такі основні заповіді психогігієни. Усвідомити їх — зробити
перший крок на шляху управління своєю нервовою системою.
Важливим резервом у стабілізації свого емоційного стану в
будь-якої людини є вдосконалювання дихання. Як не дивно це звучить, але далеко
не всі люди, навіть навчені життєвим досвідом, уміють правильно дихати.
Згадайте, як по-різному дихає людина в різних ситуаціях: під
час сну, важкої роботи або підйому в гору, коли вона розгнівана або перелякана, коли весела
або засумувала. Порушення дихання залежить від внутрішнього настрою людини,
отже, упорядковане дихання має впливати на емоційний стан.
Як
відомо, дихальні шляхи мають безліч нервових закінчень. Установлено, що фаза
вдиху збуджує симпатичний нерв, що активізує роботу внутрішніх органів, а фаза
видиху впливає на блукаючий нерв, що робить гальмуючий вплив. У дихальній
гімнастиці існують поняття заспокійливого й мобілізуючого дихання. Заспокійливим
буде таке дихання, за якого видих майже у два рази довше вдиху. При
мобі-лізуючому — після вдиху затримується подих. Заспокійливий подих корисно
використовувати для того, щоб погасити надлишкове збудження. У випадку сильної
нервової напруги перед початком іспиту потрібно зробити вдих і потім глибокий
видих — удвічі довше вдиху. Такий спосіб ритмічного дихання допоможе зняти не
тільки «передстартове» хвилювання, але й напруження після стресу, допоможе
розслабитися перед сном. Мобілізуюче дихання допомагає подолати млявість і
сонливість при стомленні, сприяє швидкому переходу від сну до пильнування,
активізує увагу.
Важливим
кроком до успіху на іспиті є психологічна установка на успіх, абсолютна
впевненість у тім, що мета буде досягнута. Необхідно налаштувати дітей на
успіх.
Відомо,
що одна з причин, що заважає тривожним дітям результативно виконати завдання,
полягає в тому, що вони більшою мірою зосереджені не на виконанні конкретної
діяльності, а на тому, які наслідки їхньої невдачі в цій діяльності. Тому
неефективно ставити перед дитиною мету типу «Ти повинен одержати відмінну
оцінку» або «Ти повинен відповісти, будь-що-будь», краще сформулювати її
конкретно: «Ти зможеш упоратися із цим завданням».
Невеликим і простим прийомом саморегуляції емоційного стану
може слугувати спосіб «порахувати до десяти, перш ніж почати діяти».