1.
Не
уникайте розмов. Не варто уникати відповіді на запитання дитини, чому
ви були змушені залишити дім і переїхати. Дитина повинна знати, що
відбувається, просто зробити це треба враховуючи вік дитини. Розмову почніть із
запитання, що саме цікавить дитину? В розмові із зовсім маленькими дітками
зосередьтесь на поясненні основних понять про війну, не вдаючись у подробиці.
Поясніть, що революція і війна – це неминуча складова історії людства, війни
були і є, і причини їх різні. Одні нападають, іншим доводиться захищатися, але
при цьому страждають усі. Саме зараз варто наголосити, що мир краще будь-якої
війни, і чому він такий важливий. Говоріть спокійним тоном, уникаючи слів
«кров», «смерть», «вбивство». В завершенні розмови поясніть дитині, що вона під
захистом і опікою, і що ні з вами, ні з нею нічого поганого не станеться. А
війна скоро завершиться.
2.
Не
приховуйте загибелі близьких. Якщо хтось із членів
родини постраждав чи загинув – не приховуйте це від дитини. Вона все одно
відчує напругу і зміну вашого настрою, поведінки, але помилково подумає, що
винна у чомусь перед вами. І з кожним днем це почуття провини і тривоги
ростиме. Уже у віці 5-6 років дитині можна говорити про смерть, говорять
психологи. Але тільки після того, як дитина сама запитає. Якщо в гарячій точці
просто зараз знаходиться хтось із рідних, по можливості про це краще не
говорити до того часу, поки не почне цікавитись сама дитина.
3.
Підтримуйте
дружбу і зв’язок із рідними. Якщо вам довелось покинути домівку і
переїхати, допоможіть дитині підтримати зв’язок із рідними та друзями, які
залишились далеко. Пишіть разом листи, телефонуйте – так дитина відчуватиме, що
розлука тимчасова, те саме переживають і його друзі, і скоро вони знову
зустрінуться.
4.
Розділяйте
дитячі проблеми. Залишений вдома улюблена сукня чи загублений ведмедик для
дитини така ж трагедія, як для дорослих втрата житла. Сумуйте разом з дитиною,
скажіть, що вам також дуже шкода і ви так само сумуєте за втраченим ведмедиком.
5.
Створіть
для дитини приватну територію. Навіть якщо вам
доводиться жити у багатолюдній кімнаті, знайдіть місце, яке належатиме лише
вашій дитині – ліжко, відділення для іграшок у шафі.
6.
Не
забороняйте дітям воювати. Цілком ймовірно, що на дитячому
майданчику діти почнуть грати у війну. Не забороняйте це їм. За переконаннями
психологів, подібні заборони рано чи пізно можуть здобути в реальному житті
зворотний ефект.
7.
Знімайте
напругу і стрес іграми на свіжому повітрі. Контакт з водою,
піском, ігри на свідому повітрі та спілкування з тваринами допомагають зняти
стрес і м’язову напругу. Стрес від вимушеного переїзду та наслідок того, що
дитина бачила людей зі зброєю чи стала свідком бойових дій, як правило,
проявляється лише через півроку, рідше – значно раніше. Зверніться за
професійною психологічною допомогою, якщо: - дитина постійно скаржиться на
головний біль, погано спить; - частіше хворіє респіраторні захворювання,
підхоплює застуди; - скаржиться на біль в животі, страждає від розладів
шлунково-кишкового тракту або енурезу; - відчуває тривогу, постійно чогось
боїться або ж, навпаки, емоційно загальмована, ні на що не реагує і не
відволікається.
За матеріалами: www.sirotstvy.net