Робота з дітьми в конфліктний період

Емоційна підтримка. Це перше, що спадає на думку, коли ми дума­ємо про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виника­ють проблеми на роботі, члени сім'ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її. Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки переживають за своїх близьких, що бояться ставити їм запитання або не звертаються за підтримкою, тому що вважають що цим вони засмутять близьку їм людину. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує осо­бливої уваги. Можна запропонувати таку вправу, щоб кожен учень склав список усіх учнів класу, поміркував і написав навпроти кожного з прізвищ, що найбільш подобається в цій особі, які її чесноти. Вчитель збирає напи­сане, опрацьовує і наступного тижня роздає кожній дитині аркуш з пере­рахованими рисами, які помітили однокласники.

Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

·        Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями.

·        Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:

·        можна спокійно та уважно вислухати дитину;

·        можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозумі­ло»;

·        можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти

·        сердитий»...

·        Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спо­кійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).

·        Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю...», «Це важливо, що ти розповідаєш...», «Міг би ти розповісти про це більше...».

·        Встановлення відносин, що базуються на довірі.

·        Надання корисного та заохочувального зворотного зв'язку.

·        Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

·        Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

·        Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

·        Чуйність та співчуття.

Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога у виконан­ні складних завдань є важливим елементом підтримки.

Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситу­ації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей, дії я обговорення того, як ои вони себе зели в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.

Пошук та обробка інформації. Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що від­бувається, узагальнювати отримані знання і представляти як невеличкі

проекти, які можна буде розглянути під час виховної години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в по­шуковому напрямі.

Чому дітям часом важко спілкуватися? Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати, як і що вони відчу­вають. Дітям, які зазнали тяжких випробувань, зазвичай важко про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які д> гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозріливими, вони можуть не зажати спілкуватися тому, що побоюються, що їх за це будуть сварити. Деяким дітям буває соромно від того, що сталося. У такому випадку варто дуже  тактовно запрошувати дітей до діалогу.

Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага та моральність. Якщо ж демонструвати повагу  та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий  доводить. що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього . Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.